Смела (укр. Сміла) — город в Черкасской области Украины. Расположен на левом берегу реки Тясмин и является центром Смелянского района. Население Смелы составляет 69,0 тысяч жителей (2005), из которых 89,6 % украинцы, 8,7 % — русские, 0,3 % — евреи.
Первое поселение на реке Тясмине упоминается в 1542 г, когда она была частью Речи Посполитой, и в начале носило название Яцково, затем Тясмина. Однако в ходе недавних раскопок были найдены предметы, относящиеся к XII веку, что может свидетельствовать о том, что Смела старше на 400 лет.
Местечко Смела возникло в 1633 г. при содействии магната Станислава Концепольского. В 1773 Смела обрела магдебургское право. В 1795 отошла к Российской империи, после чего в 1830-х началась промышленное развитие. Важную роль в развитии города сыграл граф Алексей Бобринский, основавший здесь в 1838 г. сахарную фабрику и в 1840 г. механический завод. Также он основал в 1909 году две гимназии (мужскую и женскую). На данный момент в этих зданиях гимназия им. В.Т. Сенатора, а в другом здании лицей. Экономический подъём усилился в связи с прокладкой через Смелу железной дороги Фастов-Знаменка в 1876 г. В первой половине XX века город сильно пострадал от обеих мировых войн и голодомора 1933 г. Только в послевоенное время развитию Смелы снова был придан существенный импульс. Однако с момента распада Советского Союза город постиг экономический кризис, в 1990-х промышленное производство в Смеле сократилось на 70 %. Одновременно было отмечено сокращение населения на 10%.
ІСТОРИЧНІ ВІХИ РОЗВИТКУ МІСТА СМІЛА
1542
Офіційна дата народження Сміли
1709
Діє козацьке городове самоврядування.
1741
В містечку 280-300 дворів, в яких проживає 2 - 2,5 тисяч чоловік.
1742
Князем Любомирським збудовано дерев'яну фортецю.
1773
Місту надано привілей на Магдебурзьке право.
1781
"Сміла - головне місто серед 40-50 сіл на Україні. Містечко дерев'яне, населене селянами. Землі, які належали місту, мали більше 12 квадратних миль площі (1 англ. кв.миля - 1609,34 кв.м)" (Жан-Генріх Мюнц "Мальовничі подорожі Польщею та Україною").
1793 –1794
Сміла - центр однойменного повіту. Потім - містечко Черкаського повіту.
1795
У Смілянських володіннях графа О.Самойлова мешкає 1747 чоловік осілого населення та 435 неосілих, з них 50 ремісників, 9 шевців, 6 ткачів, 8 кравців. Решта - землероби.
1815
В Успенской церкви служат иерей Яков Лукомский и стихарный пономарь Семен Маевский
1838
Початок розвитку цукропереробної галузі в місті.
1845
8 тисяч жителів, 755 будинків, 60 крамниць, одна корчма, 10 заїжджих дворів; буряко-цукрові, 3 цегельні і 2 винокурних і 2 шкіряних заводи, 10 млинів.
1860
12,6 тисяч жителів. 4 православні церкви, католицький костел, каплиця розкольників, синагога, 2 єврейських молитовних будинки. Мировий суд, канцелярія судового допиту, земельна управа, станції - поштова і телеграфна. 176 крамниць, 255 ремісників. Аптека, волосна лікарня на 25 ліжок. Двічі на тиждень - базари, двічі на рік – ярмарки (за Л.Похилевичем).
1876
Через місто пройшла залізниця, відкрито станцію Бобринську.
1879
На 9 фабриках і заводах Сміли вироблено продукції на понад 4 млн. карбованців - це більше, ніж того ж року випустило 76 заводів і фабрик Києва (В.І.Ленін "Розвиток капіталізму в Росії").
1887
При рафінадному заводі відкрито центральну телефонну станцію.
1889
18 великих підприємств, де зайнято 1130 робітників. Працює завод з виробництва гасу для освітлення вулиць.
Початок XX ст.
20 тисяч жителів. 23 фабрики і завода. 13 соборів, церков, молитовних будинків. 10 шкіл. 71 % селянських господарств - безземельні і малоземельні, 52 % - безкінні. З ресторани, 81 купець.
1917
Населення міста - 29 тисяч чоловік. Крім великих цукрового і рафінадного заводів, кілька дрібних підприємств: механічні майстерні, 6 шкіряних заводів, пивзавод, 2 маслобойні, миловарний, свічковий та жиросальний заводи, вальцовий млин, олійниці. 67 магазинів і пунктів громадського харчування. Чверть усіх вулиць - бруковані.
1923
Сміла - адміністративний центр однойменного району.
1927
Збудовано електростанцію. Закладено машинобудівний завод союзного значення.
1938
Початок будівництва першої черги міського водогону, електрифікації міста, прокладено перші пасажирські автобусні маршрути. До початку Великої Вітчизняної війни Сміла - розвинене місто обласного підпорядкування з 35-тисячним населенням. Працює 14 промислових підприємств і 11 артілей промкооперації, 2 лікарні, 10 загальноосвітніх шкіл, механіко-технологічний технікум, 2 школи фабрично-заводського навчання. Центри культурно-освітньої роботи - 7 клубів, 5 бібліотек та 6 стаціонарних кіноустановок.
1972
Розпочато будівництво радіоприладного заводу.
1973
Проведено природний газ.
1980 –1990
Забудовано багатоповерхові житлові мікрорайони №№ 13,49,53. Відкрито новий шляхопровід через залізничну колію Знам'янка-Миронівка. Створено Нижній парк.
2005
Сміла - місто обласного підпорядкування. Районний центр. Населення - 69,8 тисячі осіб. 20 великих підприємств різної форми власності. 354 малих підприємств, 3160 приватних підприємців. 204 магазини, 164 торговельні кіоски та павільйони, 61 підприємство громадського харчування, 124 об'єкти побутового обслуговування
