Страницы: 1 2 |
Модераторы: Belolika, galinak_new, Leonid-sh, nmash, Popova, shirsin, smirni, Tanusya, Theodor, tnaia, Tritter, Vladim, Верепьюшка, Н. А. Борисов, Наталья Алексеевна Исаева | Печать
|
Ответить
|
& 1 A B C D E F G H i J k L M N O P R S T v W Y Z А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я |
КА Кв КЕ КЖ КЗ КИ КЛ КМ КН КО КР КС Кт КУ КШ КЫ КЭ КЮ Кя |
местечко Сенча, 1784 год (Сенчанская сотня Лубенского полка)-Военные и их домашние- двор №66 Кулиш Иван Иванов, 56 лет жена его Елена Григориева, 54 года дети их: -Ефимия, 21 год Павел, 11 лет -Дорофей, 23 года жена его Ульяна Петровна, 21 год сын их Игнат, 2 года -Никита, 31 год жена его Ирина Наумовна, 25 лет дети их: Елена, 4 года Ефросиния, 2 года -Илья, 26 лет жена его Мелания Евстафиева, 23 года сын их Иван, 6 лет
Сообщение отправлено: 9 ноября 2011 9:14 (
adamluda)
Сообщение отредактировано: 9 ноября 2011 9:25 |
КУЛИШ АНАТОЛИЙ ПЕТРОВИЧ 30-05-1949
КУЛИШ АНАТОЛИЙ 30-05-1949, Одесса. Закончил ОТИХП, работал до перестройки преподавателем начертательной геометрии и в научной лаборатории. Сейчас изготавливает и устанавливает металлоконструкции (брон. двери, решетки и т.п.). Жена (с 06.07.1974, Одесса)
ЛЮБОВЬ ИВАНОВНА 1952. Дочь НАТАЛИЯ по мужу 1976.
|
КУЛИШ АНТОН ВАСИЛЬЕВИЧ 1 октября 1936
КУЛИШ АНТОН 1 октября 1936, Черниговская область. Врач-хирург, г. Краснодар. Контакты:
(Март 2003).
|
КУЛИШ ВАСИЛИЙ ВАСИЛЬЕВИЧ 1906-1953
КУЛИШ ВАСИЛИЙ ВАСИЛЬЕВИЧ 1906-1953, Черниговская область с Ряшки. Сын ВАСИЛИЯ ИВАНОВИЧА (1880-1966) и ПРОСКОВЬИ. Жена (с 1935, с Ряшки) АЛЕКСАНДРА ИОСИФОВНА 1903-1962. Сын 1936.
|
КУЛИШ ВЛАДИМИР ЕФИМОВИЧ
КУЛИШ ВЛАДИМИР ЕФИМОВИЧ Родился 2 марта 1946 в с. Словечно Житомирской области Украинской ССР. Окончил Московское высшее пограничное командное Краснознаменное училище КГБ СССР, Военно-политическую академию им. Ленина, Высшие курсы руководящего оперативного состава КГБ СССР. В 1997-1999 помощник депутата - заместителя председателя Комитета по международным делам Государственной Думы Федерального Собрания РФ. Дочь
|
КУЛИШ ГАЛИНА СЕРГЕЕВНА 30.06.1981
КУЛИШ ГАЛИНА 30.06.1981, г. Ленинабад Таджикистан. В 11 лет оказалась Оренбургской обл. А в 19 поехала в Москву, но не для того, чтобы покорить столицу, а просто было очень скучно, хотелось чего-нибудь нового, нужно было решать, чем заниматься в жизни. И Москва втретила меня с улыбкой, через пять дней я встретила свою судьбу. Иногда мне кажется, что счастье не может длиться так долго. На данный момент я работаю, учусь В МГЮА. Мне нравится: читать, делать подарки, всё кошачье племя и др. Контакты: 8-903-759-85-79 (Август 2002)
|
КУЛИШ ЕВГЕНИЙ АЛЕКСЕЕВИЧ
КУЛИШ ЕВГЕНИЙ АЛЕКСЕЕВИЧ 1931. Геолог, член-корреспондент РАН (1991; член-корреспондент АН СССР с 1979). Основные труды по геологии, петрологии и металлогении докембрия.
|
КУЛИШ ЗИНАИДА АЛЕКСЕЕВНА
КУЛИШ ЗИНАИДА АЛЕКСЕЕВНА РОД. 18. 02.1926г. в с. Яровое Краснолиманского района Донецкой обл. Умерла 05.10.2001г. Её отец - Кулиш Алексей Никифорович род. 16.03.1898г. в с. Новосёловка Краснолиманского района Донецкой обл.Умер 02.09.1992г. Его отец Кулиш Никифор Никонович уроженец с. Яровое. Прошу откликнуться предполагаемых родственников. Я являюсь внуком Кулиш З.А. Буду признателен за информацию об указанных людях.
|
Кулиш Игорь Владимирович
КУЛИШ ИГОРЬ ВЛАДИМИРОВИЧ род. 06.02.1964, Николаевская область. В 1996 году окончил Харьковский институт радиоэлектроники. Сейчас живу в г. Донецке, Украина. Работаю инженером - электроником в аэропорту. Женат - ЛИНИИК ИРИНА ВЛАДИМИРОВНА - врач, дочь - МАРИЯ 1993 г. У моего дедушки по отцу КУЛИШ ИВАН КИРИЛОВИЧ, род. 1894 году в г. Старобельсе Луганской области, был родной брат (как зовут, дату рождения не знаю). Известно, что он перебрался жить в г. Донецк.
Сообщение отправлено: 11 июля 2007 10:44 (
Zema)
|
Кулиш Константин Прокопович
Казак, проживал в селе Сенча Лохвицкого уезда (Полтавская область, Украина). Служил волостным писарем в Сенче. Жена его Мария Иосифовна Пташникова. Умер в 1920-х годах. 24 - Куліш Константин Прокопович. Ні про батьків, ні про родичів цього чоловіка я нічого не чув. Сам він виділявся серед селян, високий, стрункий, завжди поголений у свіжій сорочці. Поважний, адже служив у волості писарем. Дружину його звали Маша. Вона із родини Пташників, що мали в родичах купців Першої гільдії, в Одесі. Було у них уже троє дітей, коли надумали будувати нову хату. Розібрали стару, обладнали і перейшли жити в сарай, а тут - революція... Гроші пропали, самого Костю ледь не розстріляли. Випросив йому життя у “вождя мирового пролетаріату” (так селяни поміж себе називали місцевого більшовика, Рожка Івана) мій дід, Іван. Почалися різні переміни, стало не до хати. Та все ж життя продовжувалося. Була у Константина Прокоповича страсть. Заглядав до чужих жінок. Багатьом молодим селянкам приємною була його увага. Говорили, що кой-хто, навіть, колихав діточок після неї. Люди не докоряли і не таїли обіди за це на нього. На гарненьке дитинчя в колисці з повагою говорили: “Воно від Кулеша!..” А тут, для допомоги по домашній роботі, Маша запросила молоду дівчину, сироту, Марфу, і сталося таке: Кость звернув увагу, а дівчина запалала щастям. Пішли страсті, переживання, сльози, страждання. Маша, звичайно, все помітила, переживала. І їй, і Марфі хотілося поділитись, одній горем, другій тривогою. Та кругом заклопотані, загнані роботою і злиднями люди, хіба зрозуміють? Одна Васса Іванівна на таке здатна. обидві жінки носили до моєї бабусі своє найсокровенніше, а вона не знала, що з ним робити, щоб жодній не нашкодити. Марфа уже не раз вагітніла. Сула приймала недоношених діточок . А Маша все глибше замикалася в собі, її добра душа не знаходила іншого виходу, на кінець нерви не витримали, помутнівся розум, скоро вона померла. Згодом померли і її діти. Кость став відкрито жити з Марфою. Прижили двох синів, Івана і Василя. Константин Прокопович відійшов в двадцятих, а Марфа пережила всі “радощі” колгоспного життя і померла в бідності від старості в семидесятих. Синам випала така доля: Іван під час окупації пішов у поліцаї, потім відступив із німцями і ніхто його більше не бачив. А Василь все життя прожив у Кононівці в батьківській хаті, працював у колгоспі біля коней, не женився, під кінец життя причастився до горілки і помер в бідності. Источник - книга Григория Радченко "Моя Кононивка"
Сообщение отправлено: 9 июля 2011 22:27 (
adamluda)
Сообщение отредактировано: 28 сентября 2011 8:46 |
Ответить
|
Страницы: 1 2 |
Модераторы: Belolika, galinak_new, Leonid-sh, nmash, Popova, shirsin, smirni, Tanusya, Theodor, tnaia, Tritter, Vladim, Верепьюшка, Н. А. Борисов, Наталья Алексеевна Исаева | Печать
|
|