СТРЕЛЬБИЦКИЙ

Стрельбицкий Федор Михайлович

1877- дворянин, второбрачный, православный, жена- София Ивановна, сын Михаил, рожден 21 ноября 1877, крещен 27 ноября в Николаевском соборе г Бельцы Бессарабской губ. Восприемники губернский секретарь Стрельбицкий Ироним? Иванович
Метрики Николаевского собора

Стрельбицкий Яков Федорович

Яків Федорович Стрельбицький (Jakub Strzelbicki), був Чернігівським чесником і обирався в 1652 та 1654 роках депутатом на Сейм Речі Посполитої у Варшаві, від Чернігівського та Київського воєводств.

Чашник, чашничий, (чесник) - должностное лицо высшей королевской (княжеской) администрации на Руси и Речи Посполитой с 14 в., руководившее особым дворцовым учреждением, в ведении которого находились питейное дело, а также бортевое пчеловодство. Ч. ведали также хозяйственным, административным и судебным управлением дворцовыми сёлами и деревнями, населёнными добывавшими мёд бортниками, и дворцовыми бортными лесами. Ч. относились к числу ближайших советников князя. В 16—17 вв. административные функции Ч. перешли к т. н. Сытенному двору, а обязанности Ч. свелись к почётному прислуживанию царю (королю) на званых и праздничных пирах. Должность Ч. была ликвидирована в начале 18 в.

Стрельбицький (Стрельбицкий) Іван

Стрельбицький Іван, гравер на міді кін. 17 — поч. 18 ст. кола школи О. Тарасевича; працював у Києві і Чернігові. С. автор портретних гравюр на пошану гетьмана П. Дорошенка, архімандрита Києво-Печерської Лаври Мелетія Вуяхевича (1695), архімандрита Михайла Лежайського (з видом Новгородсіверського собору), митр. Варлаама Ясинського (1707); оформив вид. І. Максимовича: «Алфавит собранный, рифмами сложенный...» (1705) і «Царскій путь креста Господня, возводящій в живот вЂчный» (1709; 23 гравюри з усіх 37) та ін.

Підписував свої роботи: I.S.S
I.Str.S
I.Strzelbicki.S

Стрельбицький (Стрельбицкий) Самсон Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Самсоон Іванович Стрельбицький — український золотар кінця 18 — першої третини 19 століття. Працював у Києві.
Його твори:
Два великі свічники до ікон (1801), срібні царські врата Миколаївської церкви (1802), свічник (1803), шата на ікону Успенського собору (1823) і німб (1829, разом із сином Олександром) на ікону (усі — Києво-Печерська лавра). Збереглися потир і срібне блюдо.
Література
Митці України: Енциклопедичний довідник. — К., 1992. — С. 560.
Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 567.

Батько Самсона Івановича мешкав разом зі своєю родиною у парафії Іллінської церкви, де й був охрещений його син, який народився у день св. Самсона 14 червня 1766 року. Батько, за 4 роки, сконав від чуми, а мати з сином пережили цю страшну пошесть.
Як свідчать сповідні книги подільських церков за 1786 рік, двадцятирічний Самсон Іванів син згадується як підмайстер у будинку свого вчителя Олексія Тимофійовича Іщенка славетного подільського ювеліра. А невдовзі він і сам став самостійним майстром. Поселившись поряд з Покровською церквою, став її прихожанином. На цей час він був уже одружений з Агафією Яківною, котра з часом подарувала йому одинадцятеро дітей (семеро з них залишилось живими).
Згодом Стрельбицький був обраний громадою ктитором (церковним старостою). Посада ця була почесною, на виду у людей, і, природньо, отримувала громадську оцінку право на вічну пам`ять нащадків як людини-діяча, найперший обов`язок якої бачився тоді в служінні на благо суспільства. Не виключно, що у свій час, згідно зі звичаєм, існував і ктиторський портрет Самсона Івановича.
Вже з кінця XVIII ст. Стрельбицький отримував від своїх монастирів Михайлівського Золотоверхого і Печерської Лаври досить значні замовлення на сотні хрестиків та каблучок із срібла різної проби і ціни, розраховуючи на те, що на богомілля приходили паломники з різним матеріальним достатком. Але кожен бажав їх мати на спомин про святу обитель.
Спустошлива пожежа, яка охопила Поділ влітку 1811 року, принесла біду і в будинок Самсона Івановича, дерев`яні балкони якого згоріли. Але вогонь, дійшовши до Покровської вулиці, був якоюсь мірою приборканий високими кам`яними спорудами сусідніх церков. Ця обставина дала можливість зберегти в глибоких підвалах будинку не тільки майно родини, але й різницю Покровської церкви.
Після закінчення Вітчизняної війни 1812 р. до Києва поступово поверталися війська, обози, шпиталі, аптеки. Оскільки на Подолі, що згорів, було відбудовано ще небагато великих і зручних будинків, І.Стрельбицький запропонував свій дім під казенну польову аптеку, яка знаходилася потім у ньому понад 40 років. Самсон Іванович помер у 1831 році від холери.

Стрельбицький Адам

Стрельбицький Адам – греко-католицький священик.
*1816р.; висвячений на священика 1848р.; ┼ 22.09.1887р.
Станіслав 1848-1849р., асистент.
Тисмениця, деканат Товмач 1849-58р.
Полтва, Перемишляни 1858-61р.
Полоничі, Перемишляни 1861-65р.
Виписки, Перемишлянт 1865-67р.
Більче, Заїщики 1867-69р.
Панівці Зелені, Борщів 1870-72р.
Медведівці, Бучач 1874?-1875
Худіївці, Борщів 1875-1883
Єпархія Станіславів 1885

Стрельбицький Андрій

Стрельбицький Андрій– греко-католицький священик.

*1790р.; висвячений на священика 1816р.; ┼ 16.10.1848р.
Словіта, Перемишляни 1832-48р.

Стрельбицький Василь

Стрельбицький Василь– греко-католицький священик.

*1890р.; висвячений на священика 1916р.; ┼ ??. ??. ????р.
Вишенька Мала, Городок 1916-1918р.
Вишнів, Рогатин 1924р.

Стрельбицький Григорій

Стрельбицький Григорій– греко-католицький священик.

*1783р.; висвячений на священика 1810р.; ┼ 27ю12ю1843р.
Білоголові, Зборів 18832-43р.
Тростянець Великий, Зборів 1832?- 1842р.
Несторівці, Зборів 1836?-1842?р.

Стрельбицький Іван

Стрельбицький Іван– греко-католицький священик.

*1809р.; висвячений на священика 1838р.; ┼ 08.10.1866р.
Чемерівці, Станіславів 1839-42р.
Поплавники, Рогатин 1842-51р.
Ганівці, Рогатин 1851-66р.
Німшин, Рогатин 1848-49р. ??

Стрельбицький Іван

Стрельбицький Іван– греко-католицький священик.

*1815р.; висвячений на священика 1841р.; ┼ 01.04.1882р.
Конюшків, Броди 1841-47р.
Коропець, Золочів 1847-48р.
Урлів, Зборів 1848-49р.
Виписки, Перемишляни 1849-1850р.
Кончаки, Станіславів 1850-51р.
Тростянець, Бучач 1851-54р.
Текуча, Коломия 1854-82р.